mama-znaet.com

Ви колись ловили крабів? Запрошую! Звісно, наша мандрівка буде любительською, розважальною і не нагадуватиме ловіння лабстерів в океані поблизу Мейну. Тобто жодних кліток-пасток. Матимемо тільки тонкий шнурок-нитку та гачок. Важливо: крабиків-малят та вагітних крабусь-мамочок випускаємо на свободу! 

Цей вітрильник був лише для настрою душі на морський лад. 

А ця риба для певності, що в океані можна впіймати мало не все, про що намріяв. Це не муляж. Ця риба справжнісінька (була, бо з неї зробили чучало)! Навіть кольори її зовсім природні. 

Я маю дуже простенький фотоапарат і він не зміг передати всю красу її кольору. Насправді вона ще яскравіша, ще багатша відтінками. А щоб ви могла бачити якою величезною вона є, дивіться наступне фото.

Звісно, наша мандрівка буде скромнішою і запити відповідно. Проте, то буде fun!
Ми вирушаємо на моторному човні, спершу отакими водними "вулицями", а потім каналом мимо заповідника до затоки, яка переходить в океан. Це незвичайне містечко з індіанською назвою Manahawkin заснували ще у 40-х два брати. То їх ідея (і відповідно гроші) мати канали-вулиці для човнів. Не можна повірити, що все було зроблено так давно і без сучасної техніки. 

Вздовж вулиці хати-хати-хати із відкритими доками, стоянками човнів і чимось таким, що вказує на уподобання господарів. Тут, наприклад, господар зробив гнізда для ластівок. 

Погода чудова - ясно і не дуже спекотно. Щоправда вітерець. Це не дуже добре для ловіння крабів. Проте, нам потрібні не стільки краби, скільки нові пригоди.

Готуємо все, що нам згодиться до човна. Відро, шнурки з гачками, м"ясо та риба для приманки (наживки), крем від сонця та спрей від гедзів, купальники і ... пару пляшок пива. 

Вирушаємо! Мені, як гостю, пропонують зайняти найкраще місце і я радо погоджуюсь, оскільки зможу не тільки все краще бачити, але й поділитись побаченим із вами. Отже, вперед!

Сьогодні свято - День Незалежності Сполучених Штатів. Цей День дуже шанований і гарно святкується: зазвичай сім"ї виїздять у парки, на пляжі, кемпінги, їдуть у місця, в яких вони мріяли побувати тощо. Дехто святкує вдома та робить фейерверки. Несподівано здійснилась і наша мрія - нам завжди хотілось мати гарні пригоди на човні. 

Наш прапорець розвівається і ми повільно-повільно пливемо вулицями-каналами. Таких тут є близько ста і легко заблукати. На перетинах каналів таблички із назвами "вулиць". Все містечко живе на воді.

Коли приходив шторм Сенді, то зруйнував немало будинків. Деякі були закинуті (чи посунуті хвилями) на кілька миль. Деякі люди мали такі втрати, що не змогли свої будівлі відновити і продали участки із розваленими булинками. Звісно, дуже дешево. Хто мав гроші купив, а хто мав великі гроші швидко побудував новий будинок. Цього разу багато будинків побудовано на сваях. Деякі люди старий будинок піднімали з допомогою величезних, комп"ютерно керованих, домкратів. Розповідали очевидці, що то було так швидко і безпечно, що можна було в домі спокійно залишатись і пити каву. 

А ми продовжимо шлях. Тут видно, що доки виходять до води і біля деяких будинків човни мають підйомники. 

У цих будинках є все те, що й у великому місті. Дехто тут живе, дехто приїздить час-від-часу. Кругом тиша. Незважаючи на те, що свято і людей у містечку багато, ми не чули щоб хтось голосно розмовляв, співав, галасував, а чи плакали діти. Також не чули, щоб грала музика. Зазвичай музика грає так, щоб чули лише ті, кому вона призначена. Якщо б почули шум, то певно б здогадалися, що то емігранти із країн, де так нечемно поступати можна. Люди на те нічого не скажуть, але намагаються не бути сусідами. Коли пострадянські скоробагатьки кинулися купувати тут нерухомість, то люди нарікали на шум, часто викликали поліцію і тим, хто не навчився поважати інших, довелось звідси йти. 

Біля багатьох будинків не лише прапори СШ, але й тих країн, звідки власники, чи їх предки прибули. 

Звісно, багато хто декорує своє житло крабами, морськими зірками, чаплями, кораблями, маяками...

А чаплі та бусли й справді живуть тут. До житлового масиву примикає заповідник. У ньому живе багато птахів, черепах, лисиць та іншої дрібної звірини.

На берегах гуляють гуси, качки. Бачили також лебедів із лебедятами. 

Пока наша швидкість мала і вода безпечна (тепер приплив і вода висока), капітан дозволив покерувати човном гостеві. Проте, стоїть поряд, адже можуть бути зустрічні човни, а полоса для човнів неширока.  

А ось і лебідочка з лебедятами!

Тут і тато-лебідь.

Назустріч нам зрідка пропливають човни. 

Біля цього дому човен піднятий. На зиму мусять піднімати всі. 

На каяку теж, думаю, добре. На каяках попливемо наступного разу: є спеціальні трейли по каскадах озер на каяках. 

Популярною тепер є така дошка. Може так колись плавали індіанці ? До речі, містечко має індіанську назву. 

Все. Ми у відкритій затоці, яка переходить в океан. Хвилі більшають і капітан дуже уважний. Пропливаємо під мостом.

Тут видно знак, який вказує на дозволену швидкість човна під мостом. Виявляється і тут є дороги та правила руху ними. Капітан розповідає про роботу водної поліції.

Міст проминули і можна пливти швидко. Навколо простір і ... глибина. 

На березі (вдалині, то - наближення) видніється гарний будинок. Він здається в аренду для весіль. 

Чайки та баклани тут як тут. Як тільки ми зупинились, вони зрозуміли, що може бути пожива і для них.

Ось на такий гачок (наче велика шпилька, яку можна застебнути) треба буде причепити шматок курки чи риби. 

Шнурок з наживкою прив"язується до човна.

Опускаємо у воду кілька гачків з наживками.

Мені доводиться більше спостерігати, оскільки я фотограф.

Тож час-від-часу я можу займати оце чудове місце і милуватись довкіллям. 

Ще нічого не впіймали, але все одно весело і приємно. 

А от і перший краб!

За ним швидко і другий!

Про пиво й забули. Всі зайняті. Треба кожні 2-4 хвилини перевіряти чи не впіймався краб. Нитку повільно витягають. Робити це треба дуже-дуже обережно, не смикаючи, адже краб тримається за м"ясо і може від поштовху відчепитися. 

Коли вже видно краба, треба кричати щосили : Net! Net! (тобто давай сачок, сітку). Дуже радий той, хто краба підхопить.

Ось так.

Ур-р-р-а-а!

Краби дуже красиві. Їх шкода. Майже кожна лапка інакша, а клешні голубі. Як природа створила таке чудо!

Ми, хижаки, радіємо. Проте, тішимося й тим, що багато крабів випустили на волю. Спіймалося кілька маленьких бебочок, а також одна вагітна мамочка. Їх обережно повернули у воду. Нехай пливуть додому. 

А тепер, коли нам ланч забезпечено, можна й поплавати. Поплавати? Тут? Чи це безпечно? Ні, це не є безпечно, але капітан знає спеціальну методу. 

Треба одягти рятувальний жилет і намотати на руку мотузку, яка прив"язана до човна. Тепер можна і в воду. Якось, розповів капітан, один добрий плавець відмовився від страховки мотузкою. Але довелось його рятувати, оскільки хвилі не давали йому змоги дістатись знову до човна. Отож, жартувати і хорохоритись тут не варто. 

На мотузці плаваємо по черзі. Спершу розігруємо сцену прощання (на випадок чого), а потім радісної зустрічі. Коли плавці повертаються назад на човен, усі розігрують зустріч врятованих: "Я тут! Я виплила! Я знову з вами!" Отакий театр. 

А наш бувалий капітан геть спокійний. Справжній морський (тобто океанічний) вовк!

Але потім так само грає в театр: прикидається, ніби ледь не затонув. . 

Хоч він є найсильнішим і наймайстернішим у команді. Незвичайний чоловік!

-  І я виплила!
-  Може ти русалка? 

А тепер фотку про результативність праці.

І ще одну!

Змотуємо наше спорядження і повертаємось додому. У нас сьогодні буде незвичайний ланч.

Шлях назад не менш приємний. Сонце високо, люди давно прокинулись, але так тихо як і було вранці.

Тепер треба усе перемити від солоної води та покласти сушити. Також помити човна. Цим займаються чоловіки - капітан та його єдиний помічник. 

Важлива робота - чистити краби. Потрібне уміння.

Роблять це швидко, щоб краб не страждав.

Готово! Тепер до роботи береться Русалка.

Краби обсмажуються у спеціальних спеціях на величезних пательнях. Спеції та соуси, які використовуються призначені для морських продуктів. 

Виглядає красиво і навіть магічно. 

А тепер можна і до столу. Наш ланч сьогодні незвичайно-пригодницьки-святковий. 

Його урочисто відкриває наш безстрашний капітан.

Фото!

І ще фото!

Незабаром День Незалежності України. Прапорець із нами. 

Вечоріє. Пора додому. Спасибо за чудову мандрівку і "дикі" пригоди Капітану та його Русалочці. 

Навігатор веде нас додому. На його екрані дивний узір - неначе голубе листя папороті. То вулиці-канали містечка. 

До нової зустрічі! Нам було приємно, якщо ви залишалися у мандрівці з нами.